Стародавнє місто майя Самабах (Samabaj), що знаходиться на дні озера Атітлан, стане новою визначною пам'яткою країни. За повідомленням Інституту туризму Гватемали (INGUAT), його просування як туристичного напряму буде присвячене до закінчення календарного циклу майя 21 грудня 2012. Крім того, Самабах буде включений у туристичний маршрут по головних містах майя в Гватемалі, відкриття якого INGUAT готує на початку 2012 року.
Офіційна презентація міста Самабах, як туристичного напрямку, відбудеться в рамках I Культурного Фестивалю Атітлан, який пройде в однойменному місті з 2 по 4 грудня. Фестиваль включає в себе велику кількість лекцій та конференцій археологів, істориків та етнографів. Одним з найцікавіших подій Фестивалю стане повторне відкриття музею Museo Lacustre, де Роберто Самайоа, першовідкривач міста Самабах, представить підняті ним з дна озера знахідки. За словами радника INGUAT Вальтера Фішера, надалі буде продовжено розширення музею Museo Lacustre, так як не всі туристи зможуть опуститися на глибину 35 метрів, щоб побачити залишки древніх будівель.
Місто Самабах (Samabaj) було відкрите Роберто Самайоа (Roberto Samayoa) в 1994 році під час занять дайвінгом. Самабах його сучасне ім'я, за часів свого розквіту місто носило ім'я Солола (Solola). Самабах-Солола розташоване на глибині 35 метрів на відстані 600 метрів від прибережної смуги. Одна з версій зникнення Самабах-Солола свідчить, що вулканічна діяльність на дні озера Атітлан змінила систему водовідведення, що призвело до підвищення рівня води в озері більш ніж на 30 метрів.
У столиці країни Гватемала-Сіті не відразу повірили розповідям молодої людини про стародавнє місто майя під водою. Лише в 1998 році Інститут туризму Гватемали надав підтримку дослідженням. В результаті серії занурень впродовж декількох років вдалося з'ясувати, що місто знаходилося на невеликому пагорбі, порізаному терасами. Його вік попередньо оцінений більш ніж в 2 тис. років - будівлі міста належать до докласичного періоду майя (2500 р. до н.е. - 200 р. н.е.). Дослідниками були виявлені сім груп житлових будинків і церемоніальні будови, численні вироби з кераміки, частину яких вдалося підняти з дна озера.
Кінець календарного циклу майя в грудні 2012 року хвилює уяву багатьох людей у ​​світі. У наступному році їх увага буде прикута до країн, де виникла і розвивалася культура індіанської цивілізації: Белізу, Гондурасу, Сальвадору, Мексики та Гватемали, де до цих пір більшість населення становлять нащадки індіанців майя.

За інформацією асоціації PADI, рек-дайвінг набуває все більшої популярності серед дайверів.
Скарби більше не виймають з надр землі і печер - тепер їх піднімають дайвери з морського дна. Приміром, близько місяця тому біля берегів Ірландії було виявлено затонулий в 1917 році британський пароплав. Судно, що пролежало на дні майже 100 років, в цілості зберегло свій вантаж - 20 тонн срібла, вартістю близько 18 мільйонів доларів. Звичайно ж, скарб було негайно піднято на поверхню.
Але дайверів-аматорів цікавить зовсім не срібло, для них не меншою цінністю є різні артефакти: старовинні речі, частини корабля, посуд - знахідки, на які професійні дайвери навіть і не подивляться. Також багато хто з туристів просто насолоджуються виглядом старовинних кораблів і люблять досліджувати їх, хоча й дуже радіють, якщо вдається знайти якусь цікаву річ.
Дайвери-аматори, що мають можливість занурюватися з аквалангом тільки під час відпусток і вихідних, кажуть, що у порівнянні з плаванням серед уламків затонулих кораблів, звичайний дайвінг просто блідне.
Єдиним недоліком рек-дайвінгу є те, що просто залишати знахідки у себе не дозволяється - як і будь-які виявлені скарби, їх потрібно віддавати на експертизу, яка і вирішить їхню подальшу долю.

Для того щоб безпечно здійснювати такі занурення, необхідно пройти спецкурс PADI   Wreck Diver.